Відкіль, відкіля, нар. Откуда, отколѣ. Відкіль такі се гольтіпаки? Не стямишся, відкіль лихо складеться. Початок і не можна знать, відкіля взявся.
Відлинути, -ну, -неш, гл.
1) Отлетѣть.
2) Отхлынуть. Відлинула вода від берега.
Долупи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. Дошелушиться.
Заба́гтися, гнеться, гл. безгл. Захотѣться. Забаглось дівчині подивитись на свою вроду. Забаглося води: наче ж і солоного не їв. От забаглося тобі не знати чого.
Карабинер, -ра, м. Карабинеръ.
Манта́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Точить косу мантачкою. Косу мантачити. 2) Тратить, мотать.
Полюбувати, -бу́ю, -єш, гл. = уподобати. Пані полюбувала мої сани та й купила.
2) Полюбоваться на. Він полюбував на неї. Дитя моє коханеє! погуляв би в світі, полюбував красу і пишність світову.
Сотничок, -чка, м. Ум. отъ сотник.
Сплинути, -ну, -неш, гл. = спливти. Ой втонула дівчинонька, втонула, іно хусточка китаєва наверх сплинула.
Чоловік, -ка, м. 1) Человѣкъ. Перелічив — аж сорок чоловіка. Оце вже стало їх шість чоловіка. 2) Вообще мужчина. Ляхи так одуріють, що жінки між ними стануть розумніші од чоловіків. 3) Женатый человѣкъ. Діди з чоловіками поділились на гурточки. В правім притворі стояли чоловіки та парубки; в лівім — діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. 4) Мужъ. Чоловік умер, двоє діток мені покинув. 5) Мужикъ, крестьянинъ. Доля... як лихоманка, не розбіра, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. Пан — не пан, чоловік — не чоловік. 6) О волкахъ: штука. Шість чоловіка вовків як нап'яли одного зяйця. Ум. чоловічок, чолові́ченько. Іде чоловічок такий маленький. Ласкат. чолові́ченько употребл. преимущ. въ значен. 2 — 4 и особенно въ послѣднемъ. Дивітеся, чоловіченьки, які в мене черевиченьки. Увійшов хазяїн: «Здорова, жінко моя люба!» — Здоров, чоловіченьку!
