Волочити, -чу, -чиш, гл.
1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Копиці волочив.
2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать.
3) Бороновать (послѣ посѣва). Посіяв і волочить. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити.
Гирсувати, -сую, -єш, гл. Царапать, чертить. Хлопці гвіздком погирсували піч.
Зачва́нитися, -нюся, -нишся, гл. Зачваниться. Як тут не росприндитись і не зачванитись.
Зустрічати, -ча́ю, -єш, гл. = зустрівати.
Набува́ти I, -ва́ю, -єш, сов. в. набу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, наживать, нажить. Як я жив буду, то все набуду: воли, вози покуплю. Тією силою ми собі більше добра набудемо. А хоч і покинеш — плакати не буду, а я, молодая, другого набуду. Гроші — набута річ. 2) Отслуживать, отслужить прогульные дни. Іще году треба набути — тиждень, бач, лежала.
Неклен, -на, м.
1) Раст.: Чернокленъ, сережникъ, Acer tataricum.
2) Acer campestre. L.
Перегарчати, -чу, -чиш, гл. Прекратить ворчанье (о собакѣ).
Пересушуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. пересуши́тися, -шуся, -шишся, гл. Обсушиваться, обсушиться. Через річку брела — да й замочилася, зайшла, до сестри — пересушилася.
Сируватий, -а, -е. Сыроватый.
Сльота, -ти, ж. Осеннее ненастье, мокрый снѣгъ. Лізеш сльотою.
