Вулиця, -ці, ж. 1) Улица. 2) Мѣсто, гдѣ собираются парни и дѣвушки для пѣнія, игръ, танцевъ. В мене ненька нерідная, мене на вулицю не пускає. Ум. Вуличка, вуличенька, вулонька. Тіснії вуличеньки, тіснії.
Дворя́к, -ка́, м. = Двора́к. Ум. Дворя́ченько. Став дворяченько да став на поміст, прилітає до дворяка вість. — Здоров, здоров, пане зятю, чужий та не наш, бо вже твоїй миленької на світі не мат.
Лісни́чий, -чого, м. Лѣсничій. Бувесь лісничим, а тепер нічим. Плаче бідне... А москалям байдуже, — минули. Воно й добре, та на лихо лісничі почули.
Підгороддя, -дя, с. = підгородня.
Політика, -ки, ж.
1) Политика. Що то політика? — Нещирість.
2) Лента — шелковая, гарусная. Я їй віддарувався дуже мудрою політикою. Ум. політичка.
Пошпотатися, -таюся, -єшся, гл. Спотыкнуться. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку.
Сівач, -ча, м. Сѣятель. Останнім сівачем, як і останнім орачем, був Опанас.
Смаркач, -ча, м. 1) Сопливецъ. 2) Молокососъ.
Угонобляти, -ляю, -єш, сов. в. угоноби́ти, -блю, -биш, гл.
1) Удовлетворять, удовлетворить, удовольствовать, доставлять, доставить удовольствіе. Помстою свій жаль угоноблю. Угонобляють свій ледачий смак. (Нас) сріблом-злотом угонобляли. Молитвами Пречисту та святих угонобляли.
2) Устраивать, устроить, сдѣлать какъ слѣдуетъ. Всюди гарний був порядок, все було до діла: Харитина вгонобити знала і хотіла. Тут Мася все, що треба вам, не лінувалась, вгонобила. Молодий гончар робив, мисці денця не вгонобив.
Шарудіти, -джу, -диш, гл. Шуршать. А в острішці горобеєчко шарудить.
