Вітровий, -а, -е. Вѣтряный. Чи на вітровому морі, чп на суходолі?
Згрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Согрѣть. Та не вітер його не звіє, ні сонце його не згріє.
Кевкнути, -кну, -неш, гл. Екнуть. Як махнув під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнуло.
Куцбайка, -ки, ж. Байковая юбка, сшитая съ лифомъ, корсажемъ.
Лені́ти, -ні́ю, -єш, гл. = леліти. На калину вітер віє, калина леніє. Леніла вода, леніла.
Наджули́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Напиться пьянымъ, нагрузиться.
Надтиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. надти́хнути, -хну, -неш, гл. Притихнуть, нѣсколько стихнуть. Може надтихне трохи вітер.
Панва 2, -ви, ж. соб. отъ пан. Понаїздило до волости панви.
Розмахувати, -хую, -єш, сов. в. розмаха́ти, -ха́ю, -єш, гл. 1) Размахивать, размахать, махая раскачать. Еней чим дуж спис розмахав. Розмахував руками. Стануть палить степи: вийде чоловік у поле, викреше огню, положить його у соломяний віхоть, розмахи гарненько да й кине. 2) Развѣвать, развѣять, распустить по вѣтру. Над моїми воротами чорненькая хмара.... А я тую чорну хмару пером розмахаю. Попіл вітром розмахало. Вітер по полю слова розмахав.
Чортяк, -ка, м. = чорт. З тих склепів виходит чортяк. Пішли до того замку і здибали чортяка.
