Галювання, -ня, с. Дѣйствіе отъ гл. галювати.
Завоня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Завонять. Не воруши, бо завоняє.
Злива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. злити, зіллю́, зіллєш, гл. 1) Сливать, слить изъ разныхъ мѣстъ въ одно. Йому мила з усіх мисок вечерю зливає. 2) Лить, полить на что. Зливати на руки. Зливши миро се, на погребення зробила. 3) Поливать, полить, обливать, облить; заливать, залить. Треба злити долівку, щоб пилу не було. Зіллю ввесь сад слізьми. Так гляне, неначе холодною водою зіллє. Ріка зливає поберіжжє.
Обрезклий, -а, -е. Опухшій, брюзглый. Вони усі такі збрезклі затим, що картоплею живуть.
Познаменуватися, -нуюся, -єшся, гл. Приложиться (къ священному предмету). У Лаврі на мощі познаменувався.
Поманіжити, -жу, -жиш, гл. Понѣжить.
Роковини, -вин, ж. мн. Годовщина. Роковини по Шевченкові.
Тесовий, -а, -е. Тесовый, сдѣланный изъ теса. Посадив її за тесовий стіл.
Тискавиця, -ці, ж. Кровавый понось.
Храмник, -ка, м. Гость, пріѣхавшій на храмовой праздникъ.
