Абрю́кати, -каю, -єш, гл. = Авру́кати.
Буркнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ буркати 1. І муха говоруха об мені не буркне.
Гатала нар. Вскачь, галопомъ. Жид їздить або тюпки, або гатала.
Манта́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Точить косу мантачкою. Косу мантачити. 2) Тратить, мотать.
Підласий, -а, -е. Бѣлобрюхий. Підласий — сам чорний, а живіт або груди білі. Підласий... віл. А чапелька підласа до вісілля ласа.
Попідземний, -а, -е. То-же, что и підземний, подземный, но занимающій подъ поверхностью земли болѣе обширное пространство, идущій подъ землей.
Промантачити, -чу, -чиш, гл. Промотать, расточить. Не пропив я, не прогайнував, не промантачив, не проциндрив без пуття.
Ратище, -ща, с. Древко копья; копье. Наважували на списи ратища. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Ув. ратюга.
Сивий, -а, -е. 1) Сѣдой. Сивий дід.
2) Сѣрый. Раз приїде сивим конем, у другий — вороним. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім як везе. Сива шапка. Брови чорні, очі сиві.
3) Сизый. Ходить голуб сивий-волохатий. Вилинула б з-під калини, як сива зозуля. Туманець сивий. Ум. сивенький, сивесенький. Дідусь сивесенький рида. Ой ти, мій милесенький, голубе сивесенький.
Учаклувати, -лую, -єш, гл. Околдовать, заколдовать.
