Гарман, -ну, м.
1) Токъ, гдѣ молотять хлѣбъ каткомъ или возя по хлѣбу повозку съ тяжестью; также и хлѣбъ, разложенный на току для такой молотьбы. Сиділи у хаті, поки дощ пішов, залив їх гарман, а вони усе убуваються. Вони тоді до його, аж його вже половина у яру. Наслали.... гарман, погарманились трохи, а то оставили на завтра.
2) ходити в гармані (о лошадяхъ). Молотить. Ціх коней не можна брати, бо вони в гармані тепер ходять.
Дарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Вола дарують без ярма. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. 2) Давать, награждать, жаловать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Царівну оддав, щастям дарував. Господь його донею дарує. 3) Жертвовать чѣмъ. Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. 4) Прощать, извинять. Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. 5) Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Бери гроші, аби дарував душею.
Жичли́вий, -а, -е. = зичливий. Доле моя нещаслива, коли будеш мі жичлива.
Кабанча, -чати и кабанчик, -ка, м. Ум. отъ кабан.
Кавальцювати, -цю́ю, -єш, гл. Дробить, крошить, рѣзать на куски.
Мізкува́ння, -ня, с. Размышленіе.
Побратимець, -мця, м. = побратим. Ото його і гості й побратимці.
Товщиня, -ні́, ж.
1) Толщина.
2) Очень толстый. Там височиня, товщиня був покійний чумак.
Треа нар. Сокращ. треба.
Футринє, -ня, с. Оконная коробка, облицовка оконнаго проема.
