Відходити 2, -джу, -диш, гл.
1) Окончить хожденіе. Я вже відходив своє.
2) Оттоптать, утомить хожденіемъ (ноги). Відходила я свої ніженьки.
3) Вылѣчить. Вона тобі відходить твою слабість. Яка вродила, та й одходила.
Глянутися, -нуся, -нешся, гл. Посмотрѣть, взглянуть. Глянься на мене, на себе. Подивися, глянься, який я удався!
Доча́пати, -паю, -єш, гл. Добраться, волоча ноги, съ трудомъ. Присмерком дочапали до хутора.
Зімови́к, -ка, м. 1) Погребъ, куда на зиму кладутъ ульи съ пчелами. Уже останнії дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зімовик поставили. 2) = зімовник. Наш таки січовик Печина привіз його з якогось зімовика.
Лихо́та, -ти, ж. Злонравіе; задорливость. Ний горілочку, випивай смакоту, бий жінку, вибивай лихоту. У о Даресѣ, который сперва задорно вызывалъ на бой, а затѣмъ испугался болѣе сильнаго противника. Дарес не рад своїй лихоті.
Навректи́, -чу́, -че́ш, гл. = наврочити.
Погустіти, -тію, -єш, гл. Сгуститься.
Порозгвинчувати, -чую, -єш, гл. Развинтить (во множествѣ).
Проморити, -рю́, -риш, гл. Проморить. Як проморю голодом до вечора, так признаєшся.
Чучуга, -ги, ж. = чечуга 1.
