Граматик, -ка, м.
1) Грамматикъ.
2) Ученикъ третьяго изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій.
Дурно́та, -ти, ж. 1) Глупость. 2) соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй.
Забала́кати, -ся. Cм. забалакувати, -ся.
Засміши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Уморить со смѣху. Засмішив мене.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Кість, ко́сти, ж.
1) Кость. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума.
2) Игральная кость. Програв чумак вози й воли в кости. Ум. кістка, кісточка.
Переплитовічка, -ки, ж. Родъ вышивки.
Покликнути, -ну, -неш, гл.
1) Крикнуть. Покликне він на Івана Луговського, писаря військового. Дума.
2) Воззвать, вдвинуть кличъ. Ой на славній Україні кляне, покликне Филоненко, корсунський полковник, на долину Черкень гуляти.
Тутай нар. = тута.
Учахнутися, -нуся, -нешся, гл. = відчахнутися.
