Ді́ти 2, -ся. Cм. Дівати, -ся.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Леда́ка, -ки, м. 1) Лѣнтяй. 2) Негодникъ, безпутникъ.
Перегризтися, -зуся, -зе́шся, гл.
1) Погрызть другъ друга.
2) Перессориться между собой. Вони — саме тоді за ляхівку перегризлись.
Переуючити, -чу, -чиш, гл. Перевьючить.
Пообквітчуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Украситься цвѣтами (о многихъ).
Прічка, -ки, ж. Невѣста, милая. Прощай, же ти, стара нене, та й ти, любая прічко!
Сердючка, -ки, ж. Сердитая, раздражительная.
Тра нар. = треба. Не тра стару клопотати, стара знає кому дати. Чи зле, чи добре, — тра привикати.
Управо нар. Вправо.
