Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Три вирви в шию і міх кулаччя. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль.
Завізне́нько нар. Ум. отъ заві́зно.
Зані́вечити, -чу, -чиш, гл. Испортить, погубить. Я сам занівечив свій вік.
Ковальчик, -ка, м.
1) Ум. отъ коваль.
2) Птица: пищуха, Certhia familiaris.
Оп'янити, -ся. Cм. оп'яняти, -ся.
Остривний, -а, -е. Точильный. Остривний камінь.
Погейкати Cм. погейкувати.
Придихатися, -хаюся, -єшся, гл. Получать непріятный запахъ. Вода придихається.
Слушність, -ности, ж.
1) Своевременность.
1) Справедливость.
Тручати, -ча́ю, -єш, сов. в. тру́тити, -чу, -тиш, гл. Толкать, пихать, толкнуть, столкнуть. Не тручай, а то впаде. Дурня на голову тручай, а він на ноги паде. Трутив, як дурного з мосту. Синойка вхопила.... в Дунай го трутила.
