Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

змочувати

Змочувати, -чую, -єш, сов. в. змочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Смачивать, смочить, измачивать, измочить. Змочувала холодною водою засмажені Прісчині уста. Мир. Пов. І. 170. Який Бог змочив, такий і висушить. Ном. № 78. Ні дощик його не змоче. Мет. 208.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 168.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗМОЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗМОЧУВАТИ"
Виповчитися, -чуся, -чишся, гл. Исполниться. Шух. І. 43.
Горі́ли́ць нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Лежить горілиць. Камен. у. Чуб. І. 204.
Зага́їти, -га́ю, -єш, гл. 1) = загаяти. 2) Заставить чѣмъ либо пространство. Загаїли стаю бербеницями. Вх. Зн. 18. 3) Загородить, положить преграду. Вх. Уг. 238.
Кожушаний, -а, -е. Относящійся, свойственный кожуху. Кожушана латка за рідного батька. Ном. № 11162.
Кошлатити, -лачу, -тиш, гл. = кошлати.
Ману́ти, -ну, -ниш, гл. Манить, приманивать. Зміев. у.
Неоглядно нар. И конца невидно; необозримо. Горя того за нею і поперед нею — неозорно, неоглядно. Мир. Пов. І. 127.
Образа, -зи, ж. Оскорбленіе. Даруйте образи, які котрий має. Гол. III. 509.  
Поведенція, -ції, ж. Обычай, обыкновеніе. Греб. 408. Така вже в нас поведенція старосвітська. — Усе про те тільки й думає, щоб заробити копійку; така вже їх московська поведенція: Кв.
Список, -ску, м. 1) Списокъ, запись. Ти вже виписаний з наших списків. Грин. II. 149. У сільські списки так його записали. Кв. І. 228. 2) Копія.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗМОЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.