Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кертина

Кертина, -ни и керти́ця, -ці, ж. Кротъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЕРТИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЕРТИНА"
Безтільний, а Безплотный. Вона здавалась ніжним безтільним духом. Левиц. І. 332.
Відхарамаркати, -каю, -єш, гл. Быстро и невнятно прочесть. Піп щось відхарамаркав, та ніхто не розібрав.
Пекарчук, -ка, м. Мальчикъ въ булочной.
Поостуджувати, -джую, -єш, гл. Остудить, охладить (во множествѣ).
Поремствуватися, -вуюся, -єшся, гл. = поремствувати. На неї ніхто було не поремствується. Сим. 200.
Порозголошувати, -шую, -єш, гл. Разгласить (во множествѣ).
Роскуйовдити, -джу, -диш, гл. = роскудлати.
Степок, -пка, м. 1) Ум. отъ степ. Сим. 202. 2) Названіе вола дикаго нрава. КС. 1898. VII. 47.
Сутий, -а, -е. 1) Сущій, настоящій. 2) Обильный? Дала коню вівса, сіна, а милому меду, вина, і сутую вечероньку. Гол. III. 52. Спорядили обід сутий. Рудан. 1. 75.
Швачечка, -ки, ж. Ум. отъ швачка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЕРТИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.