Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

керманич

Керманич, -ча, м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Шух. І. 37. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Шух. І. 183. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають. Федьк. Пов.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 235.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЕРМАНИЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЕРМАНИЧ"
Гарчати, -чу, -чиш, гл. 1) Ворчать. Собака гарчить. Рудч. Ск. І. 18. Чия б гарчала, а твоя б мовчала. Ном. № 3481. 2) = гарикати.
Жичат́и, -ча́ю, -єш, гл. = позичати. Угор.
Здри́ги, здриг, ж. мн. Дрожь. Левч. 36.
Зукрашати, -ша́ю, -єш, сов. в. зукрасити, -шу, -сиш, гл. Украшать, украсить. Вони його любили, мов жертву ідольську квітками зукрашали. К. МБ. III. 257. Султанські зукрашені кіосками сади. К. ПС. 126.
Капи, -пів, м. мн. Союзы у сапогъ.
Ковзкий, -а, -е. Скользкій. Реміняка плавка, ковзка, до дерева не пристає. Чигир. у.
Молитвува́тися, -вуюся, -єшся, гл. Подвергаться обряду молитвин.
Муравча́ний, -а, -е. = муравиний. Вх. Лем. 436.
Росити, -шу́, си́ш, гл. Орошать. Дощик траву росить. Н. п. По що росиш личко своє гіркою сльозою? Млак. 20. Росять дрібно сльози її обличчя молоде. МВ. (О. 1862. І. 73).
Хабалиця, -ці, ж. Кокетка, охотница до любовныхъ шашней, наложница. Чоловік мав лиху жінку хабалицю, що знюхалася з паном. Гн. II. 166.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЕРМАНИЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.