Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кикіть

Кикіть, ки́коть, -ктя, м. Остатокъ отрѣзаннаго пальца, руки, ноги, а также недоразвитая рука, нога. Желех. Ум. киктик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 238.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИКІТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИКІТЬ"
Бужина, -ни, ж. = бужанина.
Великоможний, -а, -е. Вельможный, знатный. Простих і великоможних смерть не минає.
Відбенькетувати, -ту́ю, -єш, гл. Отпировать.
Гуля́кати, -каю, -єш, гл. Кричать. Вх. Уг. 234.
Ду́белець, -льця, м. = туболець. Н. Вол. у.
Кухарство, -ва, с. Поваренное искусство, стряпня. Н. Вол. у.
Маго́ник, -ка, м. Раст. Ledum palustre. Вх. Пч. I. 11.
Низько нар. Низко. Ум. низенько, низьке́нько. Сонце низенько, вечір близенько. Чуб. V. 39.
Розчепірити, -рю, -риш, гл. Растопырить. Жаби розчепірили ноги як крила. Левиц. І. 121.
Фівкати, -каю, -єш, гл. Объ иволгѣ: кричать. Коли олійник (иволга) часто фівкає, то буде дощ. ЕЗ. V. 176.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИКІТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.