Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кибалиця

Кибалиця, -ці, ж. = кибалка. Дівки вінки погубили, молодиці кибалиці. Чуб. V. 1113.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИБАЛИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИБАЛИЦЯ"
Борінник, -ка, м. Работникъ при боронѣ. Н. Вол. у.
Гайовий 2, -вого, м. Лѣсной сторожъ.
Головань, -ня, м. 1) Съ большой головой. 2) Рыба: язь.
Долі́шній, -я, -є. Внизу лежащій, нижній. Cм. доліський.
Дрі́па, -пи, ж. = задріпа? Уродиться ж дріпа, мов червива ріпа. Ном. № 8499.
Овін мѣст. = він. Взяв овін княнейку попід білі бочки. Гол. І. 90.
Перезнати, -на́ю, -єш, гл. Провѣдать, прослышать.
Поприносити, -шу, -сиш, гл. Принести (во множествѣ). Поприносили до його всіх недужих. Єв. Мр. І. 32.
Розмандруватися, -руюся, -єшся, гл. Предаться странствованію, бродяжничеству.
Ступеник, -ка, м. Слѣдъ ноги. Ступеників собачих там багато, — видно, що собаки ходили. Пирят. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИБАЛИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.