Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кибіт

Кибіт, -біту, м. = кебета. Кибіт є співати, то й гарно співає, — краще, ніж у кого голос є. Лебед. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИБІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИБІТ"
Вербка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Глуптак, -ка, м. = глупак. Вх. Лем. 404.
Ґринджо́ли, -джо́л, ж. мн. 1) Маленькія сани. Пот. III. 99. Желех. 2) Простыя сани, дровни. Чуб. V. 1138.
Одернувати, -ну́ю, -єш, гл. Обложить дерномъ.
Пацюрки, -ків, мн. 1) = пацьорки. 2)у рачи́ці. Рачья икра. Вх. Лем. 447.
Поопадати, -даємо, -єте, гл. = пообпадати.
Поплутатися, -таюся, -єшся, гл. Спутаться, запутаться.
Порозцвірінькуватися, -куємося, -єтеся, гл. О воробьяхъ: раскричаться.
Розглядини, -дин, ж. мн. = розгляд 3. Чуб. IV. 95. На розглядини їдуть батько й мати молодої, брат. Грин. III. 531.
Старостити, -рощу, -стиш, гл. Быть сватомъ. Вх. Лем. 470.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИБІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.