Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кий I

Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Ном. № 1125. Один тілько мій Ярема на кий похилився. Шевч. 207. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Єв. Мр. XIV. 43. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. Мет. 391, 392. Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш. К. ЧР. 273.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 237.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЙ I"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИЙ I"
Болотянок, -нка, м. Раст. Caltha palustris, курослѣпъ болотный. Конст. у.
Гам, -му, м. Крикъ, шумъ. Гармидер, галас, гам у гаї. Шевч. 333.
Єрете́нний, -а, -е. = еретичий. Єретенний сину! КС. 1883. I. 46.
Здекуці́йник, -ка, м. Экзекуторъ, исполнитель судебнаго приговора. Галиц. Желех.
Зойкати, -каю, -єш, одн. в. зойкнути, -ну, -неш, гл. Вопить, стонать, застонать. Желех.
Карбець, -бця́, м. Ум. отъ карб.
Кінцьовий, -а, -е. = кінцевий. кінцьо́вий гребінець. Гребень изъ верхушки (конца) рога. Вас. 164.
Прузик, -ка, м. Кузнечикъ. Херс. г.
Пуп'яшечок, -чка, м. Ум. отъ пуп'яшок.
Ромпас, -са, м. Двойная подошва. Гол. Од. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИЙ I.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.