Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кивач

Кивач, -ча, м. = кивень.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИВАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИВАЧ"
Закоха́нець, -нця, м. Влюбленный. МВ. (К.С. 1902. X. 151).
Каламарчик, -ка, м. Ум. отъ каламарь.
Невстрійливий, -а, -е. Безпокойный, шаловливый. Ну, та й невстрійливі діти в Оліхвера! Вскочили в город, потоптали огудину. Волч. у. Став пригадувати пісню за піснею, що бабусі й дівчата йому; дитині, шепотали замісць котка, аби спало, аби вгамувалось невстрійливе. Г. Барв. 439.
Подубіти, -біємо, -єте, гл. 1) Окоченѣть. Руки подубіли. 2) Замерзнуть, умереть, замерзнувъ. Діти ж голі... подубіли на морозі. Мнж. 112.
Попеластий, -а, -е. Пепельный (о цвѣтѣ). Попеластий віл. Греб. 365. Ми (гуси) попеласті всі. Греб. 362. Ви, кури, білі, чорні, гребенасті, попеласті. Мил. М. 51.
Присінечки мн. ум. отъ присінки.
Пукавка и пукалка, -ки, ж. Родъ хлопушки: трубка изъ гусинаго пера, дерева, изъ которой пробка выталкивается сжатымъ воздухомъ. КС. 1887. VI. 479. Чуб. II. 157.
Уремення, -ня, с. Счастье, удача. Чиє времення, того й погода. Ном.
Уця, уці, ж. = увця. Вх. Уг. 272.
Шилюдистий, -а, -е. . шилюди́сті уставки Родъ вышивки въ сорочкѣ. Kolb. І. 49.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИВАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.