Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кивання

Кивання, -ня, с. Киваніе. Кивання головою за кожним поклоном. Левиц. І. (Правда, 1868. 557).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИВАННЯ"
Заду́мшливий, -а, -е. Задумчивый. Був якийсь задумшливий змалку. МВ. ІІ. 18.
Зая́ловіти, -вію, -єш, гл. О коровѣ: быть безъ теленка (въ данномъ году). Як заяловіє корова, то продам. Черк. у.
Крейдянка, -ки, ж. 1) Мѣсто, гдѣ добывается мѣлъ. Суджан. у. 2) Посуда для разбалтыванія мѣлу.
Набідува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Много вытерпѣть, вдоволь побѣдствовать.
Наповпере́д нар. Впереди всего; прежде всего. Вх. Зн. 39.
Очкувати, -ку́ю, -єш, гл. Прививать щиткомъ, глазкомъ.
Перекоржавіти, -вію, -єш, гл. Изсохнуть (о кожѣ). Кожух після дощу перекоржавів.
Подністрянщина, -ни, ж. Поднѣстровье.
Поспішний, -а́, -е́ Торопливый. Поспішних чорт хапає. Ном. № 13733., Ум. поспішненький.
Цмулити, -лю, -лиш, гл. Пить, тянуть. «Чоловік не скотина, більш відра не вип'є.» І почав знов цмулити, поки, знемігшись, упав без пам'яти на землю. К. ЧР. 291.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.