Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

келарь

Келарь, -ря, м. Инокъ, завѣдывающій всѣми монастырскими имѣніями.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЕЛАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЕЛАРЬ"
Ґабелко́вий, -а, -е. Сдѣланный изъ телячьей кожи.
Жалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Ном. № 8781. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. Чуб. V. 99. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Ном. № 4674. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє. Ном. № 14053.
Затрима́ння, -ня, с. Задержка.
Ирджок, (джка?), м. Землеройка, Sorex. Вх. Уг. 242.
Копний, -а, -е. = коповий.
Перегіркнути, -ну, -неш, гл. Прогоркнуть.
Помертися, мру́ся, мрешся, гл. = померти. Да як же моя головонька помреться, до тогді тобі все гуляння минеться. Чуб. V. 517.
Рівночасність, -ности, ж. Одновременность. Желех.
Садовник, -ка, м. = садівник. Грин. II. 260.
Стрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. стрінути, стріти, стріну, -неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Як вовк: що стрів, те ззів. Ном. № 4849.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЕЛАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.