Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

келарь

Келарь, -ря, м. Инокъ, завѣдывающій всѣми монастырскими имѣніями.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЕЛАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЕЛАРЬ"
Багрина, -ни, ж. Болото, богатое родниками мѣсто. Желех.
Бростатися, -таюся, -єшся, гл. Пускать отпрыски, распускаться, выбрасывать почки. Шейк.
Брязь! меж., выраж. звукъ металла или стекла. Перстень бризь! Чуб. II. 94. Стук, брязь в віконечко: вийди, вийди, коханочко! Чуб. V. 207.
Грапчу́к, -ка́, м. Сынъ графа, молодой графъ. Гн. II. 141.
Ле́мківський, -а, -е. Принадлежащій лемку. Желех.
Негода, -ди, ж. Непогода, ненастье. Борз. у. А дорога й негода крий Боже яка! Ум. негодна, негодонька. І сніг іде, і негодонька. Грин. III. 498.
Пересмолити, -лю́, -лиш, гл. Осмолить вновь.
Покуть, -тя, м. = покуття. Рудч. Ск. І. 40.
Пошасть меж. = шасть. Він мене коли-не-коли ціпом, а я його батогом тілко шасть та пошасть. Мнж. 115.
Чепурніти, -ні́ю, -єш, гл. Становиться красивѣе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЕЛАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.