Випліскувати, -кую, -єш, сов. в. виплескати, -каю, -єш, одн. в. виплеснути, -ну, -неш, гл. 1) Выплескивать, выплескать, выплеснуть, вылить (жидкость). Не випліскуй води по дурному! Хто випив?... Ніхто. Василь на мене виплескав, як я зомліла. Галька допила і ще виплеснула на стелю, приказуючи: Оттак наші вибрикуйте. 2) Только сов. и несов. в. О хлѣбѣ: дѣлать, сдѣлать изъ тѣста ковригу хлѣба, перебрасывая ее въ рукахъ и хлопая по тѣсту ладонью. Перш виплещи добре хліб, а тоді вже і в піч сажай.
Густоли́стий, -а, -е. Съ густой листвой.
Лу́да, -ди, ж. Бѣльмо? Роспадеться луда на очах ваших неситих; побачите славу, живу славу дідів своїх.
Огород, -да, м. Огородъ. Високії огороди, — капуста не родить. Ум. огоро́дець. Cм. горо́д.
Підмогтися, -жуся, -жешся, гл. Поправить свои обстоятельства. Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю.
Приміта, -ти, ж. = прикмета. Меншому брату приміту покидає. Дума.
Простаченко, -ка, м. Сынъ простолюдина. І простаченко, і панич.
Слідкувати, -ку́ю, -єш, гл. Идти вслѣдъ, слѣдовать. Ми слідком за нею слідкували.
Черствак, -ка, м. Родъ гриба, повидимому Boletus edulis.
Шарувальниця, -ці, ж. Женщина, которая мотыжитъ.
