Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кидик

Кидик, -ка, м. 1) Маленькій человѣчекъ. Вх. Зн. 25. 2) Замарашка. Вх. Зн. 25.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 237.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИДИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИДИК"
Бубнарь, -ря, м. Музыкантъ на бубнѣ. Cм. бубнарити. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Букшпановий, -а, -е. Буксовый.
Гнітючка, -ки, ж. Видъ лихорадки. Міусск. окр.
Дуре́ць, -рця́, м. Раст. Lolium temulentum. Шух. І. 21.
Заузда́ти, -да́ю, -єш, гл. = загнуздати.
Зла́маний, -а, -е. Сломленный. хай їде (іде) на зламану го́лову! Вранное выраженіе: пожеланіе сломать голову уходящему. Св. Л. 124.
Зліпити, -ся. Cм. зліплювати, -ся.
Ля́са, -си, ж. 1) Ременная или пеньковая часть кнута (безъ кнутовища). Загадка: Віз без коліс, а батіг без ляси, (човен, весло). Грин. II. 312. 2) = ліса 2. Браун. 15.
Носій, -сія, м. Носильщикъ. Міусск. окр.
Позадурювати, -рюю, -єш, гл. Забить голову, одурить (многихъ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИДИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.