А́хнути, -ну, -неш, гл. Ахнуть. Як устала царівна, так і ахнула, що немає перстіня.
Банно нар. Грустно, тоскливо, жаль чего. Ні за чим мені так не банно, як за моєю кресанею.
Дохожа́лий, -а, -е. Взрослый, въ лѣтахъ. Дохожалий таки був парубок, та й умер. Дівка вже дохожала, не сьогодня — завтра заміж піде.
Жовні́рський, -а, -е. Солдатскій. Нікому доглянути жовнірської смерти.
Задзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зажурчать. Тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки.
Здоби́чник и здоби́шник, -ка, м. Разбойникъ, хищникъ. Ой як взяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити.
Кикіть, ки́коть, -ктя, м. Остатокъ отрѣзаннаго пальца, руки, ноги, а также недоразвитая рука, нога. Ум. киктик.
Огидливість, -вости, ж. = огидність. Дмитренко з огидливостю глянув на останніх масних.
Часто нар. Часто. Затим вовк не линяє, що в кошару часто никає. Часто й густо. Очень часто. Таких парубків часто й густо можна зостріти по наших хуторах та селах. Ум. частенько, частесенько. Вона частенько поглядала на Чайченка і на нас. Вставай, сестро, ранесенько, поливай пісок частесенько!
Чудняй, -няя, м. Чудакъ.