книгогриз

Книгогриз, -за, м. Презрительно: книжникъ, вѣчно возящійся съ книгами. Ти написав томів із сотню, книгогризе. К. Дз. 52.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 257.

Випадкові слова

Налі́тувати, -тую, -єш, гл. = налітати. Налітували голуби бо зна відкіля. Харьк. у.

повністю...

Намуркота́тися, -кочу́ся, -чешся, гл. Намурлыкаться.

повністю...

Приштрика, -ки, ж. То, чѣмъ приштрикують. Шуточное слово въ сказкѣ: Взяв рожен і приштрикнув її у потилицю до землі. Вона, тоді й проситься: «Прости мене, свята приштрико!» Грин. II. 163.

повністю...