Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключка

Ключка, -ки, ж. 1) Крюкъ. 2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61. 3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья ключкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші. Kolb. I. 73. 4) = кілок 4. На ключку почепила рушник. Конст. у. 5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти. Гол. Од. 69. 6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей). Конст. у. 7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ. Сумск. у. 8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога. Вас. 164. 9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. Шух. I. 151. Гол. Од. 21, 23. 10) Ростокъ. ключки пускати. Проростать (о сѣмени). 11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. Камен. у. Желех. ключки собі шукати. Искать предлога. ключку закинути. Намекнуть. 12) Родъ дѣтской игры. Ном. № 12577. Ум. ключечка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧКА"
Відлучатися, -чаюся, -єшся, сов. в. відлучитися, -чуся, -чишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться, разлучаться, разлучиться. Там Маруся заручається, од батенька одлучається. Мет. 127. У дорозі не можна відлучитися від товаришок. Зміев. у.
Зачухра́ти, -ра́ю, -єш, гл. 1) О шерсти: растрепать. Зачухрала кужіль, що й прясти важко. 2) Быстро побѣжать. 3) Засѣчь (розгами). Улучай, каже, Іродів сину, а не то до смерти зачухраю. Стор. І. 137.
Малі́ти, -лію, -єш, гл. Умаляться, уменьшаться. Той мусить рости, я ж маліти. Єв. І. III. 30.
Мате́рия, -риї и мате́рія, -рії, ж. 1) Матерія, ткань. То пасмо проміння обливало... крісла, оббиті рябою недорогою материєю. Левиц. І. Так кравець крає, як материї стає. Чуб. І. 259. 2) Вещество, матерія. 3) Предметъ, матерія, содержаніе. Взяв він найнижчу матерію до оповідання. К. Гр. Кв. XX.
Огорнути Cм. огортати.
Попідкурювати, -рюю, -єш, гл. Подкурить, пустить дымъ подъ что (во множествѣ).
Скалкуватий, -а, -е. Имѣющій острые края. Скалкуваті камінці.
Схибитися, -блюся, -бишся, гл. Уклониться въ сторону, отскочить. Не повалений на місті (кулею) кнур кидається на дим і своїми здоровенними иклами порубає пластуна, як не вспіє схибитись. О. 1862. II. 63.
Усьогосвітній, -я, -є. = усесвітній. Всьогосвітнє горе. К. Дз. 215. Нехай наших гасителів поб'є всьогосвітній сором. К. XII. 137.
Ходжай, -джая, м. Ходокъ. З його ходжай не дуже добрий. Борз. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЮЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.