Тлумачення / значення слова "КЛЮЧКА" | Словник української мови. Словник Грінченка

ключка

Ключка, -ки, ж. 1) Крюкъ. 2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61. 3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья ключкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші. Kolb. I. 73. 4) = кілок 4. На ключку почепила рушник. Конст. у. 5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти. Гол. Од. 69. 6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей). Конст. у. 7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ. Сумск. у. 8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога. Вас. 164. 9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. Шух. I. 151. Гол. Од. 21, 23. 10) Ростокъ. ключки пускати. Проростать (о сѣмени). 11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. Камен. у. Желех. ключки собі шукати. Искать предлога. ключку закинути. Намекнуть. 12) Родъ дѣтской игры. Ном. № 12577. Ум. ключечка.

Нас спонсорують:

Джерело:

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 255.

Посилання:

Переглянути оригінал сторінки

Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧКА"

Сховати оригінал сторінки

Безвершки, -ків, м. мн. Раст. Veronica Chamaedrys L. ЗЮЗО. І. 141.

повністю...

Душі́вка, -ки, ж. Полоса земли въ надѣлѣ, приходящаяся на одну ревизскую душу. Нѣжин. у.

повністю...

Забірня́к, -ка, м. Взявшій авансомъ плату (деньгами или натурой) за будущую работу. Вас. 208.

повністю...

Копил, -ла́, м. 1) Сапожная колодка. Швець копилом перекинув. Ном. №301. 2) Столбики (отъ 4 до 6), связывающіе полозья съ ящикомъ саней. Kolb. I. 67. Шух. I. 180. Копили поробив на сани. 3) Незаконнорожденное дитя. Вх. Зн. 28. Ум. копиле́ць. Ном. № 14299.

повністю...

Милосе́рдник, -ка, м. Милосердный, сострадательный человѣкъ. Смієшся, зробивши милосердника тираном. К. Бай. 84.

повністю...

Оббризькувати, -кую, -єш, сов. в. оббри́зькати, -каю, -єш, гл. Обрызгивать, обрызгать.

повністю...

Ошмульгати, -га́ю, -єш, гл. = обшморгати. Так він (мотузок) обшмульгав його молоде, ніжне тіло. Левиц. Пов. 236.

повністю...

Розснаститися, -щуся, -стишся, гл. Развалиться, разломаться (о чемъ либо сдѣланномъ, сбитомъ изъ различныхъ частей). Журавель коло криниці розснаститься, як недобре збитий. Рк. Левиц.

повністю...

Царь, -ря, м. 1) Царь. До Бога високо, а до царя далеко, а ті панки, що хтять, те й роблять. Ном. № 1237. 2) — зі́лля. Раст. a) Orobus niger L. ЗЮЗО. І. 176. б) Delphinium elatum L. Драг. 31. в) Ranunculus sceleratus L. ЗЮЗО. L 133. г) Ononis hircina Jack. Вх. Зн. 77. 3) — сил. Раст. Delphinium elatum L. ЗЮЗО. I. 121. Cм. царь-зілля. Ум. царик. Грин. II. 266, царько́, царьо́к. Рудч. Ск. II. 93, 95.

повністю...

Чистий, -а, -е. 1) Чистый, незагрязненный, прозрачный. Ой гляну я в чисту воду да на свою вроду. Н. п. 2) Незаросшій сорными травами. Таке просо чисте та велике. Рудч. Ск. 3) Чистый, гладкій. Бог дасть долю і в чистім полю. Посл. 4) — четвер. Четвергъ страстной недѣли великаго поста. ХС. І. 75. Маркев. 4. Ум. чистенький, чистесенький. Рудч. Ск. І. 10. чистюнький. Фр. (Желех.).

повністю...