Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключкувати

Ключкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) О зайцѣ: метать петли, умышленно запутывать дорогу, убѣгая, чтобы сбить гонящихся за звѣремъ собакъ. Желех. 2) Дѣлать увертки, увертываться. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧКУВАТИ"
Бідність, -ности, ж. Бѣдность, убожество, нищета.
Віддалити, -ся. Cм. віддаляти, -ся.
Гойдиця, -ці, ж. Волынка, музыкальный инструментъ. Угор.
Гряни́чка, -ки, ж. Ум. отъ гряни́ця.
Да́чка, -ки, ж. Денежный сборъ, податной сборъ. Шух. І. 51.
Запереза́ти, -ся. Cм. заперізувати, -ся.
Крепацький, -а, -е. Крѣпостной. А він був з роду крепацького. Шевч. Передм. V.
Куя, куї́, м. Понура; брюзга, старый ворчунъ. Вх. Зн. 31.
Общипати Cм. общипувати.
Фастиско, -ка, с. = бур'ян. Вх. Зн. 74. Cм. хваст.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЮЧКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.