Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобзарь

Кобзарь, -ря́, м. 1) Пѣвецъ, акомпанирующій себѣ на кобзѣ. Кобзарі швендяють поміж людьми, грають на кобзах, на бандурах да співають усяких пісень. К. ЧР. 259. І про неї добрим людям кобзарі співають. Шевч. 2) Поэтъ. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. Куліш.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЗАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЗАРЬ"
Бережан, -на, м. Прибрежный житель.
Блик меж. = блим. Передо мною усе щось блик та блик! коли я придивляюсь, аж то гроші горять. Шейк.
Вимісити Cм. вимішувати.
Дочвала́ти, -ла́ю, -єш, гл. Доплестися, добрести. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 20.
Лівку́тник, -ка, м. = лівак. Вх. Зн. 33.
Поліг, -логу, м. 1) Низменное мѣсто у рѣки. 2) = покіс. Шух. І. 170.
Правнук, -ка, м. Правнукъ. Славних прадідів великих правнуки погані. Шевч. 213.
Рептух, -ха, м. 1) Рептухъ, родъ широкаго, но неглубокаго мѣшка, привязываемаго къ оглоблямъ, — въ него всыпаютъ овесъ для корма лошадямъ. Сим. 93. 2) Родъ плетенаго изъ веревки мѣшка для сѣна. 3) Названіе толстаго неповоротливаго человѣка. Чуб. VII. 576.
Скоротити Cм. скорочувати.
Хитуні, хитусі, хитусеньки, меж. = хитю.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОБЗАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.