Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобзарь

Кобзарь, -ря́, м. 1) Пѣвецъ, акомпанирующій себѣ на кобзѣ. Кобзарі швендяють поміж людьми, грають на кобзах, на бандурах да співають усяких пісень. К. ЧР. 259. І про неї добрим людям кобзарі співають. Шевч. 2) Поэтъ. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. Куліш.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЗАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЗАРЬ"
Бересток, -тка, берестонько, -ка, бересточок, -чка, м. Ум. отъ берест.
Видовжити Cм. видовжувати.
Жа́дність, -ности, ж. Жадность.
З'язуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. з'язатися, -в'яжуся, -жешся, гл. = зв'язуватися, зв'язатися. Харьк.
Кашлюк, -ка́, м. Коклюшъ. Желех. Харьк. г.
Лиця́ння, -ня, с. Ухаживаніе, любезничаніе.
Неприкаяний, -а, -е. 1) Нераскаявшійся. Зробивсь великим грішником та з журби по грошах і вмер без причастя неприкаяний. Г. Барв. 459. 2) Окаянный, отчужденный отъ людей, не находящій себѣ мѣста. Доле ж моя неприкаяна. Св. Л. 319.
Паратарь, -ря, м. Родъ продолговатаго ковра вѣшаемаго на стѣнѣ. Валт. у.
Розідбати, -ба́ю, -єш, гл. Добыть, раздобыть. А я хліба маю, соли розідбаю. Грин. III. 348. Повези та продай, а нам горілочки розідбай. Мил. 164.
Шруб, -ба, ж. Винтъ. О человѣкѣ: як на шрубах ходить — живой, подвижной, проворный. Ном. № 5762. Ум. шрубо́к.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОБЗАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.