Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобзарь

Кобзарь, -ря́, м. 1) Пѣвецъ, акомпанирующій себѣ на кобзѣ. Кобзарі швендяють поміж людьми, грають на кобзах, на бандурах да співають усяких пісень. К. ЧР. 259. І про неї добрим людям кобзарі співають. Шевч. 2) Поэтъ. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. Куліш.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЗАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЗАРЬ"
Жидува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Быть евреемъ, жидовствовать. Покинь, жиде, жидувати, ходім хліба заробляти. Н. п.
Забу́дька, -ки, ж. = забудьок 2. Озьми хліб, забудьку, той, що як виймаєш із печі ти забудеш винять. Драг. 32.
Закаламу́чувати, -чую, -єш, сов. в. закаламу́тити, -чу, -тиш, гл. Возмущать, возмутить, замутить, сдѣлать мутнымъ.
Запа́ра, -ри, ж. Опара. Полт. Ум. запарка.
Звари́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Свариться.
Осліджувати, -джую, -єш, сов. в. осліди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Выслѣживать, выслѣдить. Ми ослідили лисицю да й ходили все слідом за нею. Чуб. IV. 633.
Пакосний, -а, -е. = пакісний.
Підступний, -а́, -е́ Коварный. Гидке, як зрада підступна лукава. К. ХП. 53.
Ранонька, раночка, -ки, ж. Ум. отъ рана.
Чечітка, -ки, ж. Чечетка, Tringilla linaria. Вх. Пч. II. 11. Хоч би уже лупилось курчям, а вилупилась чечітка. Ном. № 13690.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОБЗАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.