Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобзина

Кобзина, -ни, ж. = кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. І. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. І. 272.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЗИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЗИНА"
Гноття, -тя, с. Отрепье. Де вже думати про одежину!... Все позношувала! Саме гноття та рем'я висіло. Мир. ХРВ. 25.
Ми́гавка, -ки, ж. 1) Миганіе. 2) Мельканіе.
Піхурка, -ки, ж. Тропинка для пѣшеходовъ. Вх. Зн. 49.
Пороздряпувати, -пую, -єш, гл. Разцарапать (во множествѣ).
Пригадування, -ня, с. 1) Припоминаніе. 2) Придумываніе.
Реп'яшковий, -а, -е. 1) Репейниковый. 2) реп'яшкова кривулька. Родъ вышивки. Лебед. у. ( Залюбовск.).
Рум'янитися, -нюся, -нишся, гл. Краснѣть, рдѣть. Личко рум'яниться. Гол. І. 96.
Самопрядка, -ки, ж. = прядка. Уман. у. Черн. у.
Сколотяник, -ка, м. Лепешка (корж) на пахтаньѣ (сколотинах). Лохв. у.
Угорно нар. = огурно. Син не хотів уклонитися, і угорно драв головку увишень, як мати нахиляла. МВ. ІІІ. 129.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОБЗИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.