Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобзина

Кобзина, -ни, ж. = кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. І. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. І. 272.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЗИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБЗИНА"
Ду́бора нар. Дыбомъ. Волосся на голові дубора пішло. Стор. Cм. дубала.
Картошка, -ки, ж. Ум. отъ картоха.
Кокош, -ша, м. Пѣтухъ. Два кокоші жито молотили, дві курочки чернушечки у млин поносили. Баран меле, баран меле, а цап мірки бере. Гол. II. 558.
Негарно нар. Нехорошо; некрасиво.
Поземний, -а, -е. Горизонтальный. Желех.
Слобідчина, -ни, ж. Ум. отъ слобода.
Тачати, -ча́ю, -єш, гл. Катать (бѣлье). Шух. І. 154. АД. І. 7. На Дунаю прана, на шнурах вішана, на маглі тачана. Гол. IV. 164.
Убільшати, -ша́ю, -єш, сов. в. убільшити, -шу, -шиш, гл. Увеличивать, увеличить.
Фоя, фої, ж. Вѣтви хвойнаго дерева. Желех. Шух. І. 176. Cм. хвоя.
Шаснути, -ну, -неш, гл. Мелькнуть, пробѣжать. Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, — вона на неї рукою навіки махнула. МВ. (О. 1862. І. 98).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОБЗИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.