кобер
Кобер, -бра, м. Коверъ. Ум. кобе́рець. Постелю я коберець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 259.
Том 2, ст. 259.