Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобильоха

Кобильоха, -хи, ж. = кобилярка. Вх. Лем. 425.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБИЛЬОХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБИЛЬОХА"
Бала, -ли, м. Дубина, пентюхъ. Желех.
Безмовний, -а, -е. Нѣмой, безмолвный; молчаливый. Воли... безмовні. К. Дз. 193.. Нічого не мовить, як мрець безмовний. Г. Барв. 535. Шле на перед робить своїх безмовних. К. МБ. ХІІ. 269. Вона показалася зовсім не такою тихою і безмовною, якою вона вдавала себе. Левиц. І. 294.
Бидляка, -ки ж. Ув. отъ бидло.
Бубухнути, -ну, -неш, гл. = бебехнути.
Вихвицом нар. Вскачь. Жене коні вихвицом.
Полячок, -чка, м. Ум. отъ поляк.
Потеплішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться теплѣе. Потеплішає на дворі. Левиц. І. 340.
Скоїтися, -їться, гл. безл. Произойти, случиться (преимущ. о дурномъ). Загоїться поки вісілля скоїться. Посл.
Скойка, -ки, ж. Ракушка: устрица. (Камен. у.). Драг. 386.
Уліпити Cм. уліплювати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОБИЛЬОХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.