Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобильоха

Кобильоха, -хи, ж. = кобилярка. Вх. Лем. 425.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБИЛЬОХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБИЛЬОХА"
Безкрилий, -а, -е. Не имѣющій крыльевъ, безкрылый.
До́нка, -ки, ж. Дочь донского козака. Черк. у.
Здви́жжя, -жя, с. = здвижовина. Полтавок. г.
Зненазнімка нар. = знезнімка. Харьк.
Кривоногий, -а, -е. Хромой, косолапый. Були багаті і убогі, прямі були і кривоногі, були видющі і сліпі. Котл. Ен.
Обзеленкуватий, -а, -е. Зеленоватый.
Перевій I, -вію, ж. Сугробъ, наметенный поперекъ дороги. Н. Вол. у.
Перекоїтися, -ко́юся, -їшся, гл. Перестать, прекратиться — о чемъ либо дурномъ, напр. о плохой погодѣ. Коли воно перекоїться в лихої години! Одколи ранок діється, а воно такий смалький, палький вітрюга, — в велику силу дійшов додому. Васильк. у.
Подівувати, -зую, -єш, гл. Пожить дѣвушкой. Г. Барв. 105. Вона таки подівувала.
Поросколочувати, -чую, -єш, гл. Разболтать (жидкости).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОБИЛЬОХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.