Дива́н, -ну, м. Диванъ, турецкій государственный совѣтъ. Іде султан, покинувши в дивані башів та визирів широкомовних.
Запа́сонька, -ки, ж.; запасочка, -ки, ж. Ум. отъ запаска.
Коне́ць, -нця́, м. = Кіне́ць. Як ся зійде Стрий і Ломець, то буде світу конець.
На́зирцем, на́зирці, нар. = назирком. Пішов він назирцем за Марусею. Я за нею назирці до самих небожевих воріт.
Погадати, -даю, -єш 1) Подумать; поразмыслить. Я не полаяла, тільки погадала.
2) Вспомнить. А трудів їх ніхто не погадає. Як погадаю батькову щирность, обливають мене сльози. Як собі погадаю, де були вечерниці, біда ж мені на світі, бідній молодиці.
Подоривати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и дорвати, но во множествѣ.
Позвивати, -ва́ю, -єш, гл. Свить (во множествѣ).
Проливатися, -ва́юся, -єшся, сов. в. пролитися, -ллю́ся, -ллєшся, гл. Проливаться, пролиться. Се єсть кров моя, що за многих проливається. Пливе човен, води повен, да коли б не пролився.
Свинець, -нцю, м. Свинець. Важка, мов свинцем налита.
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина.2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Ум. шпарка, шпарочка.
