Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

князюка

Князюка, -ки, м. Ув. отъ князь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 258.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНЯЗЮКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНЯЗЮКА"
Замітки́й, -а́, -е́ Примѣтный.
Капровокий, -а, -е. = каправий. Вх. Зн. 24.
Мані́житися, -жуся, -жишся, гл. Жеманиться; нѣжничать.
Навкі́р и навкі́рки, нар. Наперекоръ, на зло. Желех. То мі навкір робиш. Гол. III. 389.
Негамузний, -а, -е. ? Рябий та негамузний він. Мир. Пов. II. 63.
Обертак, -ка, м. = обертас 2. Вх. Зн. 42.
Оманити Cм. (зманювати.
Покій I, -ко́ю, м. Покой, миръ. дати по́кій, дати чистий по́кій. Оставить въ покоѣ. Дай їй покій! Чуб. V. 273. Та дай мені чистий покій... Я не маю коли і в голову пошкрябатись. Св. Л. 202.
Прісся, -ся, с. = пріснище. Лохв. у.
Ушикувати, -кую, -єш, гл. Привести въ порядокъ, поставить въ строй.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КНЯЗЮКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.