Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

князюка

Князюка, -ки, м. Ув. отъ князь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 258.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНЯЗЮКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНЯЗЮКА"
Заганьби́ти, -блю́, -биш, гл. Застыдить, устыдить. Вх. Лем. 415.
Збі́ржа, -жі, ж. Извощичья биржа. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Зруч нар. Изъ руки, рукой держа. Хтось буде шанувати: коли не зруч, то навкидя. Ном. № 11971.
Лучи́на, -ни, ж. Лучина. Єсть у мене в кешені лучина, засвітимо чорними очима. Н. п. Я ходила, молода, в темний ліс по лучину. Чуб. V. 1171. Ум. лучи́нна. За лучинку найде причинку. Ном. № 2795.
Ногавки, -вок, ж. мн. Штаны изъ холста. Угор.  
Поохкати, -каю, -єш, гл. Поохать.
Постригання, -ня, с. Стрижка.
Притаїтися, -таю́ся, -їшся, гл. Притаиться. Грин. II. 117. Притаилась, ніби б то нежива. Рудч. Ск. І. 173. Притаїлись біля ганку. Стор. МПр. 80.
Угаяти, -ся. Cм. угаювати, -ся.
Уїзд, -ду, м. Въѣздъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КНЯЗЮКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.