Гора́ння, гора́ти и пр. Cм. Орання, орати и пр.
Жлукта́ння, -ня, с. Питье воды съ жадностью.
Ліва́чка, -ки, ж. 1) Лѣвша (о женщинѣ). 2) Хата по лѣвую сторону сѣней (у гуцуловъ). Cм. правачка.
Обмахало, -ла, с. Опахало, которымъ отгоняютъ мухъ. Сторожъ бахчи иронично о себѣ: На баштані стій обмахалом цілісінький день: птиця клює, дітвора краде.
Показчик, -ка, м. Указатель. Показчик до приказок.
Посад, -ду, м.
1) Мѣсто, гдѣ сажаютъ жениха и невѣсту; во время свадьбы. Благослови ж мене, та мій батеньку, на сім посаді сісти.
2) Поставъ въ мельницѣ. У млині два посади.
3) Рядъ или кругъ сноповъ на току для молотьбы. Ум. посадонько.
Провадити, -джу, -диш, гл. 1) Вести, везти. А куди Бог провадить? — життя. Вести жизнь. Життя провадить собаче. 2) Дѣлать. Провадили ми наше діло в благодатній тихості. Доставлять. Аж з Рейну і Угорщини бочками провадили рейнське і усякі напитки. 4) Твердить, настойчиво говорить одно и то-же. Мудрець же физику провадив. Перша каже: у небоги пристрітні уроки; друга плеще: їй завійна всунулася в боки; третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу, то хвилівник і друге безділля. провадити на вербі груші. Разсказывать небылицы. — не знать що. Нести вздоръ. Не знать що провадять!... То вигадки бабські!
Стихати, -хаю, -єш, сов. в. стихнути, -хну, -неш, гл. Стихать, стихнуть, утихать, утихнуть, затихать, затихнуть, умолкать, умолкнуть. То стала злая хуртовина по Чорному морю стихати. Музики стихли. У селі і в полі усе давно стихло, тільки не стихає в гаю соловейко.
Уподоба, -би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. до вподоби бути, припадати. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. в уподо́бі бути. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. з уподобою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. Ум. уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька.
Цінувати, -ную, -єш, гл.
1) Цѣнить, оцѣнивать. Не вийшов цінувать, а вийшов продавать.
2) Производить опись и оцѣнку имущества для аукціоннаго торга. Наїхали жиди, жиди-орандарі воли й вози цінувать. Производить аукціонный торгъ. Cм. ціно́вка.
