Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кнурячий

Кнурячий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 257.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНУРЯЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНУРЯЧИЙ"
Ая́йкання, -ня, с. Вскрикиваніе: ай-ай.
За́падь, -ді, ж. Глубокій снѣгъ. Того року западь велика була. Черк. у.
За́рязь, -зі, ж. Раст. Hieracium aurantiacum. Лв. 99.
Згордува́ти, -ду́ю, -єш, гл. = згордити. Як Катря їм згордувала, засватав другу дівчину. МВ. ІІ. 139.
Ложни́ця, -ці, ж. Спальня. (Молоду) в ложницю повели. К. Бай. 35.
Помилепшо нар. Ошибочно.
Професорка, -ки, ж. Женщина-профессоръ. Желех.
Таркотати, -кочу́, -чеш, гл. = сокотати 1. Курка не торкоче. Грин. III. 511.
Цілоденне нар. Цѣлый день. Желех.
Шлюбонько, -ка, м. Ум. отъ шлюб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КНУРЯЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.