Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кнурячий

Кнурячий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 257.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНУРЯЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНУРЯЧИЙ"
Ата́ка, -ки, ж. Атака, нападеніе.
Відрубок, -бка, м. Отрубокъ.
Деревенька, -ки, ж. Ум. отъ деревня.
Животво́рний, -а, -е. Животворный, оживляющій. К. (О. 1861. III. 6).
Жоломі́йка, -ки, ж. Ум. отъ жоломія.
Невістульки, -ків, ж. мн. Раст. Chrysanthemum leucanthemum. Шух. І. 20. Вх. Зн. 41. Cм. невістка 2.
Прочинати, -на́ю, -єш, сов. в. прочну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Лукаш. 45. Тогді Барабаш рано прочинає. АД. II. 10.
Розмолоти, -мелю, -леш, гл. Размолоть. Чуб. І. 117.
Тимчасовний, -а, -е. = тимчасовий. З голузя оплести тимчасовне помешканя. Гн. І. 181.
Цюку, цюку-на!, меж. Призывъ для свиней. Вх. Лем. 481.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КНУРЯЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.