Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобилинець

Кобилинець, -нця, м. Конскій пометъ. Вх. Уг. 245.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБИЛИНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБИЛИНЕЦЬ"
Вихолка, -ки, ж. Мятель, вьюга. Конст. у.
Замути́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. 1) Найти предлогъ. Заходе дяк, — нічим замутиться, — так: розміняйте, куме, п'ятака! Лебед. у. Замутився шмаровіз, либонь то до коней, як уносить на дяченько товстенький грабовий. Чуб. V. 674. 2) Развлечься. Инші вишукують того кохання так, аби замутиться. МВ. ІІ. 131.
Крижина, -ни, ж. Льдина. Дивіться, яка здоровенна крижина пливе! Славяносерб. у. Ум. крижинка.
Крутенький, -а, -е., Ум. отъ крутий.
Осікнути, -ну́, -не́ш, гл. Усѣчь, отсѣчь. То так мене смерть ізраднула, як косою осікнула. КС. 1883. Н. 468.
Підглибити Cм. підглибляти.
Посилкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Помогать, поддерживать. В дочасних потребах посилкувати буду. 2) Кормить, накармливать. Гн. І. 174.
Прислух, -ху, м. Прислушиванье, подслушиванье. МВ. ІІ. 111.
Тихісічко нар. = тихісінько. Шейк.
Усик, -ка, м. Ум. отъ ус.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОБИЛИНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.