Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кобилинець

Кобилинець, -нця, м. Конскій пометъ. Вх. Уг. 245.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 259.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБИЛИНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОБИЛИНЕЦЬ"
Абе́тний, -а, -е. Азбучный, элементарный. Шейк.
Гавановий, -а, -е. Темно-желтый. КС. 1891. V. 196.
Инколи нар. Иногда, по временамъ.
Книгарський, -а, -е. Книгопродавческій.
Надменши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Уменьшиться, умалиться.
Оклепати, -паю, -єш, гл. = околотити 1. Желех.
Осікати, -ка́ю, -єш, сов. в. осікти́, -чу, -че́ш, гл. Осѣчь, обрубить.
Повідносити, -шу, -сиш, гл. Отнести (во множествѣ). Повідносив йому все, що мав.
Полужупанчик, -ка, м. Родъ полукафтанья изъ легкой матеріи съ рукавами или безъ рукавовъ, съ стоячимъ воротникомъ, — надѣвается галицкими мѣщанами на рубашку. Гол. Од. 15.
Човгання, -ня, с. Шарканье (ногами).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОБИЛИНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.