Безвість, -ти, ж. 1) Неизвѣстность. 2) Неизвѣстныя мѣста, невѣдомыя мѣста. Смерте, смерте! іди на ліса, іди на безвість, іди на море. Чуб. III. 180. Забіг у безвісти. Фр. Пр. 37. Щезни, бідо, в безвісти. Фр. Пр. 51. Знай: пропаде безвістями вся журба. Млак. 55. Сила й воля, правда й сила в безвістях пропали. Млак. 121.

Волісь, воліся, нар. Лучше, предпочтительнѣе мнѣ. Волісь я їхати, як їсти. Валков. у. Воліся ми, брате, попросимо ми найменшого брата тринбача. Мет. 438.

Глиця, -ці, ж. 1) Деревянная игла: а) для нанизыванія капустныхъ листьевъ. Рк. Левиц. б) для вязанія сѣти. Конот. у. в) вмѣсто челнока при тканіи ситъ и рѣшетъ. Вас. 152, 176. 2) Хвоя, игла хвойнаго дерева. Кіев. 3) Балясина, столбикъ въ перилахъ, оградѣ. 4) Въ крылѣ вѣтряной мельницы: каждое изъ поперечныхъ бревнышекъ, проходящихъ сквозь рамено, на которыхъ настлано крыло. (Залюб.). 5) Поперечная соединительная жердь, поперечное соединительное бревно, напр. въ боронѣ. Чуб. VII. 401. 6) = кладка. Гей там річка, через річку глиця. Макс. (1834) 96. 7) «Деревянная линейка съ закрѣпленнымъ концемъ и вырѣзомъ для наматыванія пряжи при плетеніи сѣтей». Вас. 187. 8) При тканіи ковра: линейки для раздѣленія верхнихъ и нижнихъ рядовъ основы ковра. Вас. 171. Ум. гличка.

Забря́зкати, -каю, -єш, гл. Зазвенѣть, забряцать, забрякать. Пан грішми забрязкав. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Хай парка забрязка, хай весело буде. Греб. 392. Стукни в браму копитами, та й забрязкай поводами. АД. І. 271.

Завинова́титися, -чуся, -тишся, гл. Задолжаться, войти въ долги. Завиноватився я людям багато. Канев. у.

Закипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. закипі́ти, -плю, -пиш, гл. 1) Закипать, закипѣть. Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло сине море. Шевч. 48. 2) — кро́в'ю. се́рце кро́в'ю закипа́є. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров'ю закипає. Чуб. V. 135. 3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться. Закипів же й я тоді: «Да ти, кажу, Якове, говори доладу!» МВ. І. 107. То же значеніе — гніво́м. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. К. Іов. 38. 4) так шку́ра на тобі́ й закипи́ть! Будешь вся избита. Г. Барв. 287.

Замути́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Замутить, возмутить. Воно у нас таке тихе та любе, що сказано й водою не замутить. 2) — тишу. Нарушить тишину. Навспинячки Христя ходила, щоб не замутити тієї тиші, що панувала в хаті. Мир. Пов. І. 121.

Кошуленька, кошулечка и кошулька, -ки, ж. Ум. отъ кошуля.

Листя́стий, -а, -е. Лиственный. Дуб і инші листясті дерева мають гіля. Шух. І. 177.

Пообрізувати, -зую, -єш, гл. Обрѣзать, отрѣзать (во множествѣ). Мати скор вмерла за нею, а кума пішла вночі, де єї сховали, да руки їй і пообрізувала. ЗОЮР. II. 15. Пообрізувала їй шкуру на руках. Чуб. II. 433.