Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

князь

Князь, -зя, м. 1) Князь (государь или особа княжескаго титула). Тогді то у городі Лебедині царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. Стереглись вони, проходячи побіля замку князя Вишневецького. Стор. МПр. 61. 2) Новобрачный, женихъ. Слухайте, бояре, що князь бреше. Ном. № 12778 Молодії князя зараз будуть ( = молодий з молодою). МУЕ. III. 128. Ум. кня́зин, князьок. Мій орлику, мій князику! Г. Барв. 495. На білому острові живе собі... якийсь князьок. Рудч. Ск. II. 93. Ув. князюка. К. ЦН. 223.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 258.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНЯЗЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНЯЗЬ"
Бугила, -ли, ж. Раст. Anthriscus sylvestris. Анн. 39. Вирізав ту бугилу і зробив з неї дудку. Рудч. Ск. І. 157.
Догина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. догну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Догибать, догнуть.
Зажига́ти, -га́ю, -єш, гл. = запалювати. Нехай свічі восковії зажигає. Мет. 170.
Кряка, -ки, ж. Лягушка. Вх. Пч. І. 16. Ум. крячка.
Натрощити, -щу́, -щи́ш, гл. Наломать; раздавить (многое).
Негодонька, -ки, ж. Ум. отъ него́да.
Однояй, я́я, м. Человѣкъ съ однимъ ядромъ. Рк. Левиц.
Поштарський, -а, -е. Принадлежащій поштарю.
Хвастик, -ка, м. = хвастун. Мнж. 193. Хвастик з вас! МВ. (КС. 1902. X. 150).
Чужосторонній, -я, -є. Чужестранный. Роспитують чужосторонніх людей. МУЕ. І. 114. (Полт.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КНЯЗЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.