Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

князь

Князь, -зя, м. 1) Князь (государь или особа княжескаго титула). Тогді то у городі Лебедині царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. Стереглись вони, проходячи побіля замку князя Вишневецького. Стор. МПр. 61. 2) Новобрачный, женихъ. Слухайте, бояре, що князь бреше. Ном. № 12778 Молодії князя зараз будуть ( = молодий з молодою). МУЕ. III. 128. Ум. кня́зин, князьок. Мій орлику, мій князику! Г. Барв. 495. На білому острові живе собі... якийсь князьок. Рудч. Ск. II. 93. Ув. князюка. К. ЦН. 223.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 258.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНЯЗЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНЯЗЬ"
Батьківщина, -ни, ж. 1) Наслѣдство отъ отца. Попропивав усю батьківщину. Кв. нам батьківщини не ділити. Намъ не изъ-за чего ссориться. Ном. № 3313. 2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ. ЗОЮР. I. 80. Гине слава, батьківщина. Шевч.
Везучий, -а, -е. О лошади: хорошо везущій. Кобила хоч і шкапувата, та про те везуча. Нѣжин. у.
Відражуватися, -жуюся, -єшся, гл. Имѣть отраду, радости. Та чужі люде живуть, та чужі люде одражуються, а я ще й не нажилась, ще й не наговорилась (бо вмер чоловік). Мил. 209.
Вороньок, -нька, м. = воронець 1. Пускається навздогін своїм баским бистроногим вороньком. Мир. ХРВ. 139.
Гирати, -раю, -єш, гл. Терять, тратить. Угор.
Доброві́льний, -а, -е. Доброжелательный. Да чи він (батько женихів) добрий, да чи добровільний, да чи такий, як мій рідний. Мет. 147.
Ле́кція, -ції, ж. Урокъ, лекція. Не вивчиш лекції, — профессорі слова не скажуть. Левиц. І. 152.
Понурий, -а, -е. 1) Смотрящій внизъ. Понура свиня глибоко корінь копає. Ном. 2) Угрюмый, мрачный. Думи мої молодії, понурії діти. Шевч. Понурі думки. К. Іов. 10.
Поставити, -влю, -виш, гл. 1) Поставить. Поставила тарілку з хлібом перед старим Полом дідом. Котл. Ен. I. 7. Зжав своє жито... поставив в копи. Чуб. II. 11. В п'ятьох як вийдемо на ниву, то по полукіпку поставим. Г. Барв. 347. поставити обід. Дать обѣдъ. 2) Построить, выстроить. Чуб. V. 489. Поставили собі хатку. Рудч. Ск. І. 27. 3) Помѣстить (на квартирѣ). У тієї Пйотрової поставили Антося на станцію. Св. Л. 135. 4) Приставить къ какой работѣ, опредѣлить, назначить. Сьогодня уперше нас поставлено (до роботи). МВ. (О. 1862. І. 74). Сергія поставив пан за клюшника. О. 1862. V. 107. Вони його поставили собі лакеєм. Грин. І. 2. Поставити на попа. О. 1861. XI. Кух. 32. 5) Выставить на видъ. Вона свою наймичку прилюдно все хвалить, уміє перед людські очі поставити. Г. Барв. 305.
Рудобривий, -а, -е. Рыжебровый. Чужа пані рудобрива. Чуб. III. 247.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КНЯЗЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.