Бавно нар. Медленно, медлительно.
Доткли́вий, -а, -е. 1) Рѣзкій, говорящій колкости, обидныя вещи. Усе робила і слухалась як матір рідну (свекруху); дотклива вона була, да що, — думаю, — мені з їм жить, а не з нею. 2) Колкій, рѣзкій, обидный (о словахъ).
Киці-баба. Игра въ родѣ жмурокъ. Хто баби не веде, того киці-баба поведе. А колись, каже, ви так з ними вигравали в хрещика та в киці-баби.
Кривуля, -лі, ж. 1) Всякая кривая, ломанная, зигзагообразная линія или полоска. Въ орнаментѣ (вышивки, раскраска посуды, рѣзьба по дереву и металлу и пр.) кривуля (чаще: кривулька) — зигзагъ простой или составленный изъ кружечковъ и пр. Любила таки їх (миски) показувать.... І білу велику, на вінцях хрещики, по боках пружки, і червону, що паски святять, з кривульками і з зеленими голубами на дні. Чумак у дорозі вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. 2) Каракуля, плохо написанная буква. Хоть би великою кривулею, аби було слово написане. Стулити ту кривулю, — виходить слово. 3) Кривой кусокъ дерева, — напр., употребляющійся для полоза и пр. Въ загадкѣ кривулечкою названа ложка: Чотирі чотиречки та п'ятий Макаречко несуть кривулечку через тин та в вуличку. 4) Въ токарномъ станкѣ: искривленный кусокъ древеснаго ствола, на который опирается лѣвая рука работающаго. . Ум. кривулька, кривулечка, кривульця. заєць робит кривульки або кривульці — бѣжитъ зигзагами. Ув. кривуля́ка.
Нади́ми, -мів, м. мн. Паховая грыжа.
Обдирати, -ра́ю, -єш, сов. в. обдерти и обідрати, -деру, -ре́ш, гл.
1) Обдирать, ободрать.
2) Грабить, ограбить. Мужика вдень обдери, а вночі обросте. Церкву обдирає, а корчму латає.
Повмовляти, -ля́ю, -єш, гл. Уговорить (многихъ).
Поперекладати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и перекласти, но во множествѣ.
Товстенний, -а, -е. Очень толстый.
Хрестичок, -чка, м.
1) Ум. отъ хрест.
2) Родъ орнамента въ мережці.