Бочкори, (-рів?, м.) мн. Родъ кожаной обуви, то же, что и постоли.
Вилюжка, -ки, ж.
1) Волнистая линія, — напр. въ орнаментѣ писанокъ.
2) Искривленіе. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка.
Джупельце, -ця, с. Ум. отъ джупло.
Досни́тися, -сню́ся, -сни́шся, гл. Окончиться сну. Сей сон мені, Заїро, не доснився.
Же́навий, -а, -е. Живой, проворный.
Моро́кува́тий, -а, -е. Затруднительный; хлопотный. Справа була не морокувата.
Не-віть-що. = не-відь-що.
Пришерхати, -ха́ю, -єш, сов. в. прише́рхнути, -ну, -неш, гл.
1) Покрываться, покрыться сверху корой, тонкимъ слоемъ льда. Морозець маленький був, — на дворі трохи пришерхло.
2) О кожѣ человѣка: дѣлаться, сдѣлаться шершавой.
Розвертися, -рнуся, -нешся, гл. = розвернутися.
Рушник, -ка, м. Полотенце. Различныя названія, смотря но употребленію: рушник-утирач — для лица и рукъ, — стирок — для вытиранія посуды, кілковий — богато вышитый — для украшеніи образовъ, картинъ, божник — для иконъ, плечеви́й — богато вышитый для сватовъ, подарковий — дешевый для свадебныхъ подарковъ и пр. Вода в відеречку, — братіку, вмийся; рушник на кілочку, — братіку, втрися. На образах рушники, шиті орлами та хмелем. рушники подавати. Перевязать особо для этого приготовленными полотенцами, во время обряда сватовства, сватовъ въ знакъ согласія на выходъ замужъ: дать согласіе на виходъ замужъ. на рушнику стоя́ти. Вѣнчаться. Та ми з тобою на рушничку стояли, та ми з тобою й присягу мали. 2) Бѣлый поясъ, вытканный изъ нитокъ, съ красными и синими полосками на концахъ. Ум. рушничо́к.
