Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кнюх

Кнюх, -ха, м. Увалень, неповоротливый человѣкъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 257.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНЮХ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КНЮХ"
Вершити, -шу, -шиш, гл. Завершать, заканчивать. Вершіть у стозі, бо нема на возі. Ном. 2) Насыпать чего либо въ сосудъ выше краевъ.
До́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дочка.
Мала́та, -ти, ж. = кулеша. Вх. Уг. 251.
Мушта́тий, -а, -е. Мохнатый. Александров. у. Мнж. 185.
Нічо мѣст. = нічого. Галиц.
Повідгризати, -за́ю, -єш, гл. Отгрызть (во множествѣ).
Прикроістий, -а, -е. О землѣ: не сыпучая, отпадающая при паханіи глыбами. Ровен. у.
Таборування, -ня, с. Стояніе лагеремъ. Шейк.
Хвартушина, -ни, ж. = хвартух. Спідничина не зіходить, хвартушина не стече. Грин. ІІІ. 268. Як була я молодою преподобницею, повісила хвартушину над віконницею. Шевч. 187. Ум. хвартуши́нка.
Чирус, -са, м. Мелкая порода скумбріи. Херс. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КНЮХ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.