Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брикун

Брикун, -на, м. 1) Рѣзвая лошадь. 2) Шалунъ, рѣзвый мальчикъ. Левч. 178. 3) Своенравный человѣкъ. Ум. брикунець, брикунчик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 99.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИКУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИКУН"
Гамати, -маю, -єш, гл. Дѣтское: ѣсть. О. 1862. IX. 118.
Жур, -ру, м. = джур. Мати жар варила. Гол. ІІ. 197.
Золотушний, -а, -е. Золотушный.
Колдра, -ри, ж. = ковдра. Тещенька зятя жегнала, колдрами двір застилала. Гол. IV. 290.
Крилас, -са, м. Клиросъ. На два криласи не можна співати. Ном.
Пооблапувати, -пую, -єш, гл. То-же, что и облапати, но во множествѣ.
Розшрубуватися, -буюся, -єшся, гл. Развинтиться.
Тусь-тусь! меж. Призывъ для свиней. Вх. Уг. 272.
Утворний, -а, -е. Стройный, красивый. Ой ти, хлопче, ти утворний, люблю твої очі чорні. Гол. І. 260.
Шваєчка, -ки, ж. Ум. отъ швайка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРИКУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.