Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бриніти

Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Мир. ХРВ. 6. Полотно міцне, аж бринить. Черк. у. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Ном. № 652. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Грин. ІІІ. 170. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. Гн. II. 69. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Гол. III. 30. Бо му комарь в ухо бренить. Чуб. V. 1087. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. Н. Вол. у. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. Чуб. ІІІ. 220. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Чуб. V. 53. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. О. 1862. X. 12. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. Св. Л. 295. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. Нѣжин. у. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ. МВ. (КС. 1902. X. 146).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 99.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИНІТИ"
Бджоляний. Cм. бджолиний.
Бубнявий, -а, -е. Разбухшій.
Глитай, -тая, м. Міроѣдъ, кулакъ.
Долу́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. долу́щитися, -щуся, -щишся, гл. Оканчивать, окончить вылущиваться, шелушиться.
Залізя́ний, -а, -е. Желѣзный. Де твоя лопатка залізяка? Екатер. у. ( Залюбовск.). Загадка: Вовчок залізяний, хвіст конопляний (голка). Грин. II. 310.
Легкоду́мство, -ва, с. Легкомысліе. Видавати всякі ґазети... ради редакторської наживи з людського недосвіду і легкодумства. К. ХП. 125.
Місяце́вий, -а, -е. Относящійся къ лунѣ, лунный. Кватирь місяцевих чотирі. Дещо.
Набува́ти I, -ва́ю, -єш, сов. в. набу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, наживать, нажить. Як я жив буду, то все набуду: воли, вози покуплю. Н. п. Тією силою ми собі більше добра набудемо. О. 1861. VI. 33. (Кулишъ). А хоч і покинеш — плакати не буду, а я, молодая, другого набуду. Грин. III. 321. Гроші — набута річ. Ном. № 1442. 2) Отслуживать, отслужить прогульные дни. Іще году треба набути — тиждень, бач, лежала.
Спів, -ву, м. Пѣніе. Серед пахощів квіток і співу пташиного побачимось. Левиц. І. 303. Музики і співи замовкли. Стор. МПр. 54.
Угожий, -а, -е. = вгоден.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРИНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.