Вестися, ведуся, -дешся, гл.
1) Быть ведомымь, вестися. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться!
2) Быть въ обычаѣ. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться.
3) Размножаться, плодиться, родить (о растеніяхъ). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставну не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася.
4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Уже ним ся сього року любитки не веде.
Виліплювати, -люю, -єш, сов. в. виліпити, -плю, -пиш, гл. Лѣпить, слѣпить, вылѣпить. З молодого, як з воску: що хоч, те й виліпиш.
Дідовни́к, -ку, м. Раст. Arctium Lappa L. Cirsium lanceolatum Scop.
Завжде́нний, -а, -е. Всегдашній, постоянный. Треба їх до діла призвичаїти. От і почалось завжденне призвичаювання.
Зсідатися, -даюся, -єшся, сов. в. зсістися, зся́дуся, -дешся, гл. О молокѣ: скисать, скиснуть, створаживаться, створожиться. Молоко зсілось.
Панянка, -ки, ж. Барышня. Були і тії там панянки, що наряжались на показ. Ум. панянонька, паня́ночка. Всі дівоньки-паняноньки таночок ведуть.
Передряпати, -паю, -єш, гл. Перецарапать.
Позводити, -джу, -диш, гл. То-же, что и звести, но о многихъ или многомъ. Заходилась тоді смерть біля песиголовців... чисто їх позводила з світу. Усе наше добро позводив. Зажив собі Іван спокійненько, позводивши своїх ворогів.
Соромити, -млю, -миш, гл. Срамить, стыдить.
Трівок, -вку, м. Житье, существованіе. Я пишу кавалок мого життя, мого красного та любого трівку.
