Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брикайло

Брикайло, -ла, м. Имѣющій привычку лягаться.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 98.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИКАЙЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИКАЙЛО"
Громадя́нка, -ки, ж. Женщина, принадлежащая: къ обществу, къ міру.
Гуцьо́к, -цька́, м. = Гук 3. Вх. Лем. 406.
Інфима, -ми, ж. Второй изъ семи классовъ духовн. училищъ и семинарій. Сим. 175.
Мандебу́рка, -ки, ж. Порода картофеля, распространившаяся преимущественно изъ г. Магдебурга. Вх. Зн. 34.
Нововірство, -ва, с. Новое ученіе, слѣдованіе новому ученію. К. Бай. 81. Поспільство... стало взивати ляхами... прозелитів чесько-німецького нововірства. К. ХП. 115.
Обридливо нар. 1) Надоѣдливо. 2) Противно.
Пришити, -ся. Cм. пришивати, -ся.
Самочетвертий, -а, -е. Я и еще трое. Вх. Зн. 62.
Фармужити, -жу, -жиш, гл. Махать фармугою. Подольск. г.
Шерстка, -ки, ж. = шерстина. Перед світом перекидається зайцем: одна шерстка золота, друга срібна. Чуб. II. 188.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРИКАЙЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.