Застрява́ти, -ряю, -єш и застряга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. застря́ти, -ря́ну, -неш и застрягти, -гну, -неш, гл. Застрявать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Як то нам застряти у неволі вічній? 3... лоба лилися краплі поту й застрягали в густих сивих кудлатих бровах. Піде собі у двір, та там і застрягне.
Льот, -ту, м. = літ. Пізнати сову по льоту. Здоров'я льотом вилітає, та по воловому вертає. За твоїм льотом і ми полетіли і вже не згорнемо крил.
Нузда, -ди, ж. Узда. Ум. нузде́чка. Пан і посадить його верхи на свої коліна... а воно тільки: «но, косю, но!..» та за панові вуси й візьметься, наче за нуздечку.
Понапоганювати, -нюю, -єш, гл. Нагадить (во многихъ мѣстахъ).
Пообвиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Обвиться (во множествѣ).
Постеляти, -ля́ю, -єш, сов. в. постелити, -лю́, -леш, гл. = постилати, послати. Мила постіль постелила. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвінку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілечку.
Пхатися, пхаюся, -єшся, гл.
1) Толкаться; проталкиваться, переться. Чого ти пхаєшся? Де їдять, там пхайся, де бідують, — звідти тікай.
2) Медленно итти, ѣхать. Пхався на бовкуні. В Латію з військом також пхавсь.
Ранок, -нку, м.
1) Утро. Ой, журавко, журавко, чого кричиш по ранках? Я завше Бога прошу з вечора до ранку. що-ранку. Каждое утро. Що-вечора, що-ранку, то й надінеш новодранку. Ум. раночок.
Свашенька, свашечка, -ки, ж. Ум. отъ свашка.
Шпачок, -чка, м. Ум. отъ шпак.
