Вітряний, -а, -е. Вѣтряный. Схопилась велика вітряна буря.
Еле́ктрія, -рії, ж. = електрика.
Міща́нка, -ки, ж. Мѣщанка. Ум. міщаночка. Ой ти знав, ни що брав міщаночку з міста.
Омиляти, -ля́ю, -єш, сов. омили́ти, -лю́, -лиш, гл. Вводить, ввести въ заблужденіе, обмануть. Чого плачеш, моя мила? Мене доля омилила.
Поплакати, -плачу, -чеш, гл. Поплакать. На чужині не ті люде, — тяжко з ними жити! ні з ким буде поплакати, ні поговорити.
Посполитий, -а, -е. 1) Простой, простонародный.
2) Какъ существ.: крестьянинъ. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає.
Ужарити, -рю, -риш, гл.
1) Ужарить, дожарить. Добре вжарила гуску.
2) = ушкварити. Як ужарив козака — аж курява встала.
3) Ударить. Він її як ужарив, то вона.... на дванадцяті сутки здохла.
Улучен, улучний, -а, -е. Мѣткій. Бог хоч не скорен, так улучен.
Цюці гл. Дѣтск. мочиться. Хочу цюці.
Чаклування, -ня, с. Колдованіе, колдовство.
