Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брикучий

Брикучий, -а, -е. = брикливий 1) Кобила.... брикуча. Кс. 1882. X. 18. 2) Се біс, а не дівка! бач, яка брикуча. О. 1861. XI. Кух. 20.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 99.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИКУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРИКУЧИЙ"
Віскривий, -а, -е. Сопливый, возгривый.
Дуда́ 2, -ди́, ж. Музыкальный инструментъ, родъ свирѣли. Біда як дуба: куди йде, то реве. Ном. № 2369. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. Заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. ІІІ. 176. Ум. ду́дка, ду́дочка.
Жва́чка, -ки, ж. Згарь изъ трубки, которую жуютъ во рту или кладутъ за губу.
Мусульма́нин, -на, м. Мусульманинъ. К. Кр. 14. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 18.
Нежурливий, -а, -е. Безпечальный, беззаботный. Добре, що ти нежурливий удався.
Покривдити, -джу, -диш, гл. Обидѣть. Гріх їм буде, що сироту покривдили.
Роздобрити, -рю́, -риш, гл. = кого. Умилостивить кого, сдѣлать кого добрымъ. Вх. Уг. 265.
Стукотій, -тія, м. Безпокойный человѣкъ, надоѣдающій своимъ стукомъ, возней. Рк. Левиц.  
Топчитися, -чуся, -чешся, гл. Топтаться, суетиться. Роздігся і давай бродити по потічку, шукати загуб лі: топчився, топчився — не найде. Драг. 191.
Тужний, -а, -е. Грустный, горестный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРИКУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.