Виїздити 1, -джу, -диш, сов. в. виїхати, -їду, -деш, гл.
1) Выѣзжать, выѣхать. Щодня їдні виїздили, другі приїздили.
2) Только несов. в. Объѣзжать (коня).
Відей нар. = відай.
Латанці, -ців, м. мн. Покрытая заплатами одежда.
Охайливий, -а, -е. = охайний 1.
Поважати, -жаю, -єш, гл. Уважать, чтить. Ой поважай стару матір, хоч вона й не рідна. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Ей шати мої, шати! пийте, гуляйте: не мене шанують, бо вас поважають.
Повиростати, -та́ємо, -єте, гл. Вырасти (о многихъ). Ой не журися, нене, ти тепереньки нами, ми повиростаєм та й розійдемось сами. Повиростали вони — усіх уже женить пора.
Подвоїтися, -двоюся, -їшся, гл.
1) Раздвоиться.
2) Противорѣчить самому себѣ. Він подвоївся: раз казав, що нічого не бачив, а вдруге признався, що бачив.
Приховати, -ся. Cм. приховувати, -ся.
Салтан, -на, м. Султанъ, турецкій императоръ. На такій подушці не погребував би виспатись і сам салтан турецький.
Слізний, -а, -е. Слезный, изъ слезъ. Де плаче сестричка — слізная криничка.
