Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

брівка

Брівка, брівонька, -ки, ж. Ум. отъ брова.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 100.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРІВКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БРІВКА"
Бакуняр, -ра, м. Контрабандистъ, нереносящій табакъ. Желех. Cм. бакун.
Буждиґарня, -ні, ж. Старая, разваливающаяся хата. Шух. І. 112.
Перековерзувати, -зу́ю, -єш, гл. Перестать капризничать.
Пособляти, -ля́ю, -єш, сов. в. пособи́ти, -блю, -биш, гл. Помогать, помочь. Тепломір скрізь пособляє чоловікові. Ком. II. 81.
Поспівати II, -ва́ю, -єш, гл. Попѣть. Їм хотілось і побігати, і поспівати. Левиц. Пов. 135.
Почеп, -пу, м. ? = почіпка? сидіти на почепі. Сидѣть на самомъ кончикѣ.
Снісарь, -ря, м. = слюсарь. Він у нас снісарем, — замки справля, відра і так що инше. Екатер. у.
Стидувати, -ду́ю, -єш, гл. Стыдиться. Я стидую перед людьми. Борз. у.
Татаронько, -ка, м. Ум. отъ татарин.
Тванюка, -ки, ж. Ув. отъ твань. Мнж. 193.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БРІВКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.