Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Говільник, -ка, м. Говѣльщикъ.
Згі́дливий, -а, -е. 1) Пригодный, полезный. Вона згідлива: нею підкурюють корову, як захвора. Се зілля згідливе: його п'ють од кашлю. 2) Покладистый, сговорчивый, миролюбивый.
Курман, -на, м. = курмей.
Половничник, -ка, м.
1) = полуничник.
2) Родъ узора въ вышивкѣ.
Порозлягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Разлечься (о многихъ). Порозлягались любісінько на голих лавках, підмостивши під голови свої кожушки.
Поспиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. — з чого. Растратить, пьянствуя, что. П'ють, поки й з батьківщини поспиваються.
Пробрати, -ся. Cм. пробірати, -ся.
Уживання, -ня, с. Употребленіе, потребленіе.
Уленути, -ну, -неш, гл. = улетіти. Одчини мені оконечко, до я й улену.
