Бидзатися, -дзаюся, -єшся
Є́рка, -ки, ж., єрчє́, єрчу́к и пр. Cм. ярка и пр.
Копати, -па́ю, -єш, одн. в копну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Копать, рыть. Тоді козаки щаблями суходіл копали. І свяченим (ножем) копа яму. копати яму під ким. Подкапываться подъ кого, злоумышлять. Копають вороги яму підо мною.
2) Выкапывать. А там знов копають буряки та возять до сахарні. Ой став козак царь-зілля копати.
3) Раскапывать, разрыхлять. Копай грядку!
4) копати ногами. Бить ногами; унижать, отталкивать. Змилуй єси, Xристе-Боже, над нами панами, а щоб нас не копали москалі ногами. Як хороший, — не жаль грошей, а як поганий, — копну ногами.
Морсну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ морскати. Як морснеш кого, то й ноги задере. Ось і мене таки добре морснуло по носі.
Піддружба, -би, м. = піддружий.
Подарити, -рю́, -риш, гл. = подарувати. То ж мені пан-отець подарив, щоб хороший молодець полюбив.
Попряди, -дів, мн. = попрядки. Прийде до її кума на попряди.
Почет, -чту, м. Свита. За ним шляхетний почет виступає.
Хуторянин, -на, м. Житель хутора, живущій на хуторі. Наш брат хуторянин. Балакав з хуторянами про чорну раду
Ціпов'яз, -за, м. 1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ.
